Розробка уроку

Тема: передавання даних у мережі Інтернет.

Мета: дати й закріпити загальні знання й уявлення про передавання данних в мережі Інтернет, поняття про протоколи передавання даних, адресацію в Інтернеті, поняття про IP-адреси, доменне ім'я, URL-адреси. По завершенню вивчення теми учень

описує:

подає приклади: розрізняє:

Обладнання й матеріали: ПК (вчительський) з встановленими ОС, проектор, (дана) інструкція.

Структура уроку
  1. Організаційний момент.
  2. Актуалізація опорних знань.
  3. Вивчення нового матеріалу.
  4. Закріплення вивченого матеріалу.
  5. Підбиття підсумків уроку.
  6. Домашнє завдання.
Хід уроку

1. Організаційний момент
Привітання з класом, знайомство з класом. Перевірка присутності учнів.

2. Актуалізація опорних знань

  1. Що таке мережа? Подайте приклади.
  2. Що таке комп'ютерна мережа?
  3. Назвіть властивості мережі.
  4. Що таке локальна, регіональна й глобальна мережі?
  5. Що таке однорангова мережа?
  6. Що таке мережа з архітектурою клієнт / сервер?
  7. Назвіть 3 рівні обміну даними у комп'ютерних мережах.
  8. Що таке мережеві протоколи та мережеві стандарти?
  9. Назвіть основний протокол передавання даних в Інтернетi.
  10. Що таке мережний інтерфейс (мережна карта)?
  11. Що таке модем? Які бувають модеми?
  12. Яка різниця між комутатором і маршрутизатором?
  13. Що таке концентратор?

3. Вивчення нового матеріалу

Інтернет об'єднує комп'ютери в багатьох точках земної кулі. Усі ці комп'ютери мають різне апаратне забезпечення, на них встановлені різні операційні системи та програмне забезпечення. Але всі вони мають узгоджено й швидко приймати і передавати дані. Для цього в 70-х роках минулого століття почали розроблятися правила, згідно з якими відбувався обмін даними між комп'ютерами в мережі. Збірки таких правил одержали назву протоколи.

Протокол передавання данихце правила, згідно з якими кодують і передають повідомлення й дані у мережі.

Процес передавання даних від одного комп'ютера до іншого складається з декількох етапів (рівнів). Цей процес передбачає такі операції: отримання даних від користувача, їх стиснення, шифрування, формування пакетів на які розбиваються повідомлення, встановлення сеансу зв'язку між комп'ютером, що передає дані, та тим, що їх приймає, транспортування даних по каналах зв'язку, вибір найбільш ефективного маршруту передавання даних, формування вихідного документа з пакетів даних.

На кожному з етапів використовують окремі протоколи, сукупність яких складає набір протоколів Інтернету, що має таку назву TCP/IP, що має таке тлумачення.

TCP (англійською Transmission Control Protocol — протокол керування переда­ванням) відповідає за організацію сеансу зв'язку між двома комп'ютерами у мережі.

IP (англійською Internet Protocol — міжмережний протокол) відповідає за маршрутизацію, тобто за те, щоб пакет було доставлено за певною адресою. За допомогою протоколу TCP ПК перевіряє, чи всі частини отримано. При отриманні всіх порцій TCP розміщує їх в потрібному порядку і збирає в одне ціле.

Найвідоміші протоколи, які використовують у мережі Інтернет

  1. HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) — протокол передачі гіпертексту. Використовують при пересиланні Web-сторінок з одного комп'ютера на інший.

  2. FTP (File Transfer Protocol) — протокол передачі файлів зі спеціального файлового сервера на комп'ютер користувача. Дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі.

  3. POP (Post Office Protocol) — стандартний протокол поштового з'єднання. Сервери POP опрацьовують вхідну пошту, а протокол POP призначено для опрацювання запитів на отримання пошти від клієнтських поштових програм.

  4. SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) — протокол, який задає набір правил для передавання пошти. Сервер SMTP повертає або підтвердження про прийом, або повідомлення про помилку, або запитує додаткову інформацію.

  5. Uucp (Unix to Unix Copy Protocol) — застарілий, але все ще використовуваний протокол передачі даних, у тому числі для електронної пошти. Передбачає використання пакетного способу передачі інформації, при якому спочатку встановлюється з'єднання клієнт-сервер і передається пакет даних, а потім автономно відбувається його опрацювання, перегляд або підготовка листів.

  6. Telnetпротокол віддаленого доступу, що дає можливість працювати на будь-який ЕОМ мережі Інтернет, як на своїй власній, тобто запускати програми, змінювати режим роботи тощо. На практиці можливості обмежено тим рівнем доступу, який задано адміністратором віддаленої машини.

  7. DTNпротокол, призначений для забезпечення наддалекого космічного зв'язку.

Кожна людина має прізвище, ім.'я, паспорт, ідентифікаційний код. Іх складають за певними правилами та вони є унікальними для кожної людини. Так само чинять з адресою ресурсів мережі Інтернет. Кожний ресурс Інтернету (апаратний, програмний чи інформаційний) має свою адресу. Щоб у мережі можна було обмінюватися даними, кожному з комп'ютерів надано унікальну адресу, яку називають IP–адресою.

IP-адресаце адреса, що ідентифікує комп'ютер в Інтернеті. Її складено з чотирьох частин, розділених крапками (згідно з версією IPv4, яка діє сьогодні):
***.***.***.***, де *** — число в діапазоні від 0 до 255. Ця адреса містить номер мережі та номер комп'ютера користувача.

Високі темпи розвитку Інтернету вже найближчим часом можуть призвести до нестачі адрес, надаваних протоколом IPv4. Для уникнення цього розроблено нову версію протоколу IP — IPv6, що дає змогу використовувати близько 3,4 · 1038 адрес.

Кожен сайт в Інтернеті розміщено на комп'ютері-сервері, якому надано унікальну IP-адресу. Щоб звернутися до цього сервера, можна в поле адреси браузера ввести відповідну послідовність чотирьох чисел через крапки. Адресу у такому вигляді запам'ятати важко.

DNS (Domen Name System, англійською domain — область) — система доменних імен, у якій назву сервера записують як послідовність слів, розділених крапками.

Наприклад: kubg.edu.ua, www.google.com. Так само як IP–адреса, домене ім'я визначає положення сервера у мережі. Якщо вказати доменне ім'я комп'ютера, його буде автоматично перетворено на відповідну IP–адресу. Наприклад, українська пошукова система МЕТА Україна має IP–адресу 213.133.164.12, якій відповідає доменне ім'я meta.ua.

Доменне ім'яце послідовність розділених крапками слів, яка зіставляється з певною ІР-адресою.

Доменне ім'я може складатися з кількох рівнів, кількість яких не обмежена. Імена для доменів верхнього рівня видає інформаційний центр Інтернету (InterNIC), решту імен фіксують ті організації, яким такі права делеговано.

Ідентифікатори доменів верхнього рівня є стандартними. У доменному імені вони розташовані праворуч. Вони дозволяють визначити тип організації, якій належить ресурс, або країну, у якій ця організація розташована:

Ліворуч від домену першого рівня зазначено домени нижчих рівнів (їх також називають піддоменами), що послідовно уточнюють розташування сервера, наприклад: ippo.kubg.edu.ua.

URL-адреса ресурсу (англійською Universal Resource Locator — універсальний локатор ресурсу) — адреса, що містить назву протоколу доступу до інформаційного ресурсу, типу ресурсу, адресу сервера, на якому його зберігають, назви теки й файлу відповідного документа.

Наприклад: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page11.

Структура URL-адреси ресурсу
протокол//назва_сервера:номер_порту/шлях/назва_файлу

Опишемо складові URL-адреси:

Якщо URL складається лише з двох елементів — протоколу й назви сервера (наприклад, http://ippo.kubg.edu.ua), буде завантажено початкову сторінку сервера, яка зазвичай маэ назву index.html.

Опишемо адміністрування доменних імен.

RIPE, Reseaux IP Europeensорганізація вільної співпраці щодо європейських мереж, які діють за протоколом TCP/IP. Більшість робіт з адміністративної та технічної координації виконують у різноманітних робочих групах.

CENTR, Council of European National Top level domain Registries Рада європейських національних регістрів верхнього рівня, проект RIPE, який з 1999 року оформлено як незалежну організацію.

RIPE NCC (Network Coordination Center) — реєструє локальні (національні) регістри Інтернет, які фактично фінансують його послуги, розподіляє для них блоки адресного простору IP, одержані від IANA; виконує інші обов'язки із забезпечення роботи Інтернет-провайдерів у Європі.

IANA (Internet Assigned Numbers Authority)Адміністрація адресного простору Інтернет) — американська організація, що управляє просторами IP-адрес, доменів верхнього рівня, а також реєструє типи даних MIME (англійською Multipurpose Internet Mail Extensions багатоцільові розши́рення для інтернет-пошти) і параметри інших протоколів Інтернету. Знаходиться під контролем ICANN.

ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers)Інтернет корпорація з надання імен та номерів, міжнародна некомерційна організація, створена восени 1998 за участю уряду США для регулювання питань, пов'язаних з доменними іменами, IP-адресами і іншими аспектами функціонування Інтернету. Назву організації вимовляють [ˈaɪkæn] — так само звучить англійською I can — я можу.


Права з безпосереднього адміністрування окремого домену верхнього рівня — делегують спеціально призначеному адміністраторові (координаторові), який, у свою чергу, може делегувати права з адміністрування доменів нижнього рівня третім особам.

Основною вимогою до адміністратора домену є його здатність виконувати необхідні обов'язки рівноправно, чесно і компетентно. Він повинен мати доступ до Інтернетe, його персонал — бути доступним за електронною поштою. Призначений адміністратор домену верхнього рівня відповідає за управління доменом перед країною, якщо йдеться про домен країни, і перед співтовариством Інтернет. Сторони, вельми зацікавлені в домені, мають погодитись, що призначений адміністратор (вибраний за їхньою участю) їх задовольняє. IANA (ICANN) виступає арбітром з питань адресного простору Інтернет у випадках, коли сторони не можуть дійти згоди. Для піддоменів не висуваються додаткові вимоги, крім тих, що існують для доменів верхнього рівня.

Згідно з Правилами домену .ua адміністратор публічного домену має бути суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим в Україні. У процесі делегування доменної назви у публічному домені крім адміністратора беруть участь реєстрант — особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені, та реєстратор — зареєстрований в Україні суб'єкт підприємницької діяльності, який надає реєстрантові послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування та функціонування доменного імені. Адміністраторові публічного домену заборонено виступати водночас реєстратором імен в цьому самому домені. Відносини між учасниками процесу делегування доменного імені будують виключно на договірній основі. При цьому інтереси всіх членів української Інтернет-спільноти щодо системи доменних імен є рівними настільки, наскільки це не зачіпає законних інтересів інших членів української Інтернет-спільноти і/або будь-яких третіх осіб. Доменні спори розв'язуються компетентними судами в порядку, установленому чинним законодавством України.

Український домен верхнього рівня .ua було зареєстровано у грудні 1992 року. Право адміністрування домену було надано ТОВ «Комунікаційні Системи», яке пізніше припинило свою діяльність. Упродовж понад восьми років адміністрування та реєстрація назв доменів виконувала добровільними зусиллями Група координації домену .UA щодо розвитку системи адміністрування домену, утвореної з приватних осіб.

У 1998 році розпочався процес реформування. Його учасниками стали компанії — оператори Інтернет, державні органи та установи (Мінекономіки, Держкомзв'язку, «Укртелеком», Міністерство закордонних справ, ДСТСЗІ СБУ, Міністерство оборони та ін.). У 2000 році розпочала роботу Робоча група з питань реорганізації системи управління домену .UA та створення Регістру доменних імен України (UANIC WG). Робочою групою та її Експертною радою було виконано підготовчу роботу зі створення ЗАТ «Український мережний інформаційний центр» (UANIC).

Останнім часом надано можливість зареєструвати доменне ім'я верхнього рівня українською або російською мовою, наприклад «супермаркет.com» або «право.net».

Вимагає уваги вибір домену найвищого рівня — географічний проти негеографічного (наприклад, .ua чи .edu) — або домену нижчого рівня. Альтернативою власному доменному імені є ім'я, пропоноване Інтернет-провайдером у комплексі послуг (типу «firma.provider.net»), що забезпечує менші витрати. Але використання власного імені домену має переваги: 4. Закріплення вивченого матеріалу

  1. Що таке протокол протокол керування передаванням?
  2. Що таке міжмережний протокол?
  3. Що таке IP–адреса?
  4. Яка структура IP–адреси?
  5. Що таке доменне ім'я?
  6. Які ви знаєте найвідоміші протоколи?
  7. Поясніть поняття унікальної адреси?
  8. Подайте приклади тлумачення ідентифікатори доменів верхнього рівня.
  9. Опишіть структуру URL-адреси ресурсу.
  10. Назвіть вимогою до адміністратора домену?
  11. Заповніть таблицю, переглянувши сайти. У коментарях запишіть, чи збіглися ваші припущення із вмістом сайту.

  12. URL-адреса сайтуПризначення сайтуКоментарі
    http://www.mon.gov.ua
    http://www.kubg.edu.ua
    http://www.olymp.vinnica.ua

  13. Дайте характеристику URL-адрес інформаційних ресурсів.
URL-адресаПротокол
доступу
Тип
ресурсу
Cервер
зберігання
Шлях на
сервері
Назва
файлу
http://uoi.in.ua/
http://www.olymp.vinnica.ua/
http://olymp.mipt.ru/
http://school3.com.ua/
http://rada.gov.ua/

5. Підбиття підсумків уроку
Виставлення оцінок.

6. Підбиття підсумків уроку
Вивчити матеріал уроку, знати розгорнуті відповіді на контрольні запитання.


Текст упорядкувала Мазур Наталія Іванівна, вчитель СЗШ № 104 ім О. Ольжича Оболонського району міста Києва, під час виконання випускної роботи на курсах підвищення кваліфікації з 18.11.2013 до 06.12.2013.